Олександр Вайсберг
| Олександр Вайсберг-Цибульський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 8 жовтня 1901 Краків, Австро-Угорська імперія |
| Помер | 4 квітня 1964 (62 роки) Париж, Франція |
| Місце проживання | Австро-Угорська імперія, Австрія, СРСР, Польща, Велика Британія |
| Країна |  Австрія.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Український фізико-технічний інститут |
| Науковий ступінь | інженер у галузі технічної фізики |
| Партія | Соціал-демократична партія Австрії |
| Відомий завдяки: | експериментальна фізика, автор книги «Холодна гора» |
 Олександр Вайсберг у Вікісховищі | |
Олександр Вайсберг[1] або Вайссберг, також Вайсберг-Цибульський (рос. Александр Семёнович Вайсберг-Цыбульский, нім. Alexander Weissberg-Cybulski) (8 жовтня 1901 Краков, Австро-Угорська імперія — 4 квітня 1964 Париж, Франція) — польсько-австрійський фізик єврейського походження, інженер, письменник, підприємець. Член комуністичної партії Австрії. У 1931–1937 роках працював у СРСР, в Українському фізико-технічному інституті. Був заарештований за вигаданими звинуваченнями, три роки перебував у радянських тюрмах, після чого виданий гестапо у 1940 році. Перебував у нацистських концтаборах і гетто, звідки звільнений Червоною армією 1945 року. Надалі емігрував до Великої Британії, де написав декілька книжок, в яких описав репресії сталінського і нацистського режимів.
Народився у Кракові в родині багатого підприємця Самуїла Вайсберга і Марії Бланкштейн. У 1906 році родина переїхала до Відня, там Олександр навчався у школі й гімназії. У 1920 році вступив до Віденського університету, паралельно навчався у Вищій технічній школі фізиці, математиці, електротехніці. У 1926 році отримав диплом інженера у галузі фізичної техніки. Тоді ж переїхав до Берліна, де викладав фізику в Вищій технічній школі, а також займався науковою роботою під керівництвом Вільгельма Вестфала[en].[2]
Ще у гімназії Вайсберг цікавився політикою, з 1918 року брав участь у соціалістичному русі, пізніше вступив до Австрійської соціал-демократичної партії. У 1927 році він розійшовся у поглядах з соціалістами і вступив до Комуністичної партії Австрії. Письменник і в той час ще комуніст Артур Кестлер, який дружив з Вайсбергом, описав його як добре підготованого марксиста-діалектика, непримиренного у філософських дискусіях.[2]
У березні 1931 року Вайсберг на запрошення фізика Івана Обреїмова приїхав до СРСР, щоб очолити дослідницьку групу в Українському фізико-технічному інституті (УФТІ) в Харкові. Його було призначено керівником будівництва дослідної станції глибокого охолодження для експериментів з фізики наднизьких температур. Також він доклав багато зусиль для заохочення інших іноземних фізиків до праці в УФТІ. Разом із Олександром до СРСР поїхала його подруга Єва Штрікер[en], з якою вони невдовзі одружилися, але 1934 розлучилися.[3]
Під час будівництва дослідної станції проявив себе як вправний організатор, багато разів був у відрядженні у Москві, де завів знайомства у Народному комісаріаті важкої промисловості СРСР[ru] та інших установах влади, зокрема з Григорієм Орджонікідзе, Георгієм П'ятаковим, Миколою Бухаріним. Завдяки цьому Вайсбергу вдавалося швидко отримувати замовлені деталі й апаратуру для станції.
Після призначення 1934 року нового директора УФТІ Семена Давидовича Вайсберг разом з Левом Ландау виступив проти мілітаризації та бюрократизації інституту, через що Давидович поскаржився на нього до НКВС. На той час скарги не спричинили до арешту Вайсберга. Проте вже у січні 1937 року його почали викликати на допити до НКВС. Слідчий вимагав від нього зізнатися у створенні підпільної контрреволюційної організації. Вайсберг відмовлявся, паралельно залишивши посаду керівника будівництва дослідної станції і готувався полишити СРСР, поїхавши добровольцем на громадянську війну в Іспанію. Проте 1 березня 1937 Вайсберга було заарештовано.
У сукупності Вайсберг провів у в'язницях СРСР майже 4 роки. Початково він знаходився у слідчому ізоляторі Харківського управління НКВС, в одиночній камері. Звідти його перевели до харківської в'язниці Холодна гора, звідки возили на допити. Надалі Вайсберга перевели до Лук'янівської тюрми в Києві. Звідти його було відправлено до Бутирської тюрми у Москві.
Завдяки гарній пам'яті науковця та інженера Вайсберг запам'ятав найменші деталі свого перебування в тюрмі. У своїй книзі через 11 років після звільнення з СРСР він відтворив прізвища слідчих та арештантів, обставини й часові рамки допитів, особливості тюремного побуту, які після відкриття архівів на початку 1990-х років повністю підтвердилися.
Як згадував сам Вайсберг, найгіршим для нього було зізнатися у зраді ідеалам комунізму та у шпигунстві на користь фашизму, до чого його схиляли слідчі НКВС. Він вважав це втратою репутації в очах європейських комуністів. Тому він узяв на себе «провину» лише в участі в «троцькістській змові», оскільки європейські комуністичні організації дозволяли наявність різних течій у комуністичному русі.
Написав дві книжки про репресії в СРСР та на окупованих Німеччиною землях. Перша книжка вийшла 1951 року в лондонському видавництві «Геміш Гамілтон[en]» під назвою «Змова мовчання» (англ. Conspiracy of Silence), того ж року її перевидало видавництво «Simon & Schuster» у Нью-Йорку під назвою «Звинувачений» (англ. The Accused), а також вона вийшла у Франкфурті-на-Майні у видавництві журналу «Frankfurter Hefte[de]» під назвою «Відьомський шабаш. Росія в горнилі чисток» (нім. Hexensabbat. Russland im Schmelzetiegel der Sauberungen). Пізніше книжку було перевидано у Франції, Чехословаччині, Польщі. Польський переклад 1990 року вийшов з передмовою письменника Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського, також в'язня радянської тюрми.
В Україні книжку було видано під назвою «Холодна гора» 2010 року[1]
1956 року вийшла друга книжка Вайсберга «Адвокат мертвих. Історія Джоела Бренда» (нім. Die Geschichte von Joel Brand), присвячена історії євреїв під час нацистських переслідувань. Головний герой книжки — румунський німець Джоел Бренд[en], який намагався врятувати угорських євреїв під час німецької окупації Угорщини 1944 року. Надалі книжку 1958 року видало англійською мовою видавництво Андре Дойча. Співавтором книжки виступив сам Джоел Бренд.
- ↑ а б Олег Коцарев. Пізнавальна анатомія сталінізму крізь «буржуйський лорнет». [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] Часопис «Критика»: Рік XVI, Число 9-10 (179–180), серпень 2012
- ↑ а б Передмова Артура Кестлера до книги «Звинувачений»
- ↑ Braccini, Saverio; Amaldi, Edoardo; Ereditato, Antonio; Scampoli, Paola (2012). doi:10.1007/978-3-642-32855-8. ISSN 2191-5423.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)The Adventurous Life of Friedrich Georg Houtermans, Physicist (1903–1966) (Електронна книга Google) Edoardo Amaldi, Saverio Braccini, Antonio Ereditato, Paola Scampoli. Springer Science & Business Media, 30 січ. 2013 р. — 166 стор Chapter 9. The beginning of Great Trials
- Aleksander Weissberg-Cybulski Biografia (пол.). Instytut Literacki w Paryżu. 6 листопада 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 6 вересня 2016.
- Weißberg-Cybulski, Alexander [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]. In: Hermann Weber, Andreas Herbst: Deutsche Kommunisten. Biographisches Handbuch 1918 bis 1945. 2., überarb. und stark erw. Auflage. Karl Dietz Verlag, Berlin 2008, ISBN 978-3-320-02130-6.(нім.)